Вітаю Вас, Гість
Головна » 2012 » Січень » 18 » Вартовий і будівничий української культури
5:48 PM
Вартовий і будівничий української культури
«Зроблю», — сього сахайся слова. «Зробив», — оце потужних мова.Ці слова Бориса Грінченка найкраще характеризують його постать. Він «влився» в потік українського громадського, літературного, наукового життя на початку вісімдесятих років XIX століття і виявив себе людиною феноменальної працездатності — талановитим письменником, фольклористом, етнографом, публіцистом, критиком, мовознавцем, перекладачем, видавцем численних художніх і науково-популярних книжок, організатором літературної періодики. За інтенсивністю творчої праці, за вагомістю зробленого він стоїть в одному ряду з такими велетами, як Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, Іван Франко, Агатангел Кримський, Михайло Грушевський.

Долею йому було відміряно незмірно мало, як і Шевченкові, років — неповних сорок сім. Але він неймовірно багато встиг зробити для України, бо, за висловом його товариша Миколи Чернявського, «більше працював, ніж жив». Праця для рідного краю була його найвідповідальнішим обов'язком. Він був твердо переконаний: «Хоч у недолі й нещасті звітуєм, долю онукам дамо, — Ми для борні на світ народились, ми для борні живемо» («До світла»). Борису Грінченку доводилося досить часто зрікатися принад спокійної роботи над художнім словом, маючи літературну роботу лиш за відпочинок. «На поезію, — писав він в одному з листів, — завжди я мав тільки короткі хвилини, вільні від праці, часом любої, дорогої, здебільшого нудної, наймитської. Моя пісня — то мій робітницький відпочинок і моя робітницька молитва-надія».

І в ці «короткі хвилини», вільні від чиновницької служби, відірвані від сну і відпочинку, він створив п'ять поетичних збірок, чотири повісті, близько п'яти десятків оповідань, кілька драматичних творів, сотні публіцистичних, критичних, історико-літературних, фольклорно-етнографічних праць.Повинністю, якій письменник добровільно підкорив своє життя, була видавнича справа. У час дії Емського указу 1867 року, коли практично кожна книжка українською мовою цензурні рогатки долала з величезними труднощами, проживаючи у Чернігові, Грінченко за кілька років перетворив його на видавничий центр: з'явилося близько п'яти десятків найменувань українських книжок тиражем двісті тисяч примірників. Як ластівки, розліталися вони з Чернігова по всій Україні, пробуджуючи національну свідомість українців.

Грінченко виконував свою програму: «дбати про народну літературу — це значить пустити в народ, поширити всі видатніші твори світового письменства».Завдяки винятковій працездатності Бориса Грінченка, саме йому було доручено впорядкування словника української мови.Подружжя Грінченків близько двох років перебуває в «словарній неволі», працюючи по десять-дванадцять годин на добу. Редагування насправді виявилося укладанням нового словника з матеріалу, поданого редакцією «Киевской старинн» та зібраного самим Грінченком. Особлива цінність «Словаря української мови» полягає в тому, що в ньому зібрано мовні скарби з усієї України — як східної, так і західної.

У 1906 році Російська Імператорська Академія наук відзначила «Словарь» другою премією Миколи Костомарова.«Збирайте, як розумний садівник, достиглий овоч у Грінченка й Да-ля», — писав у вірші «Мова» Максим Рильський. Цей заклик актуальний сьогодні й на віки.
Категорія: Українська мова та література | Переглядів: 2984 | Додав: mxxdxx | Теги: українська мова, українська культура, Культура | Рейтинг: 3.3/6
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: